Традиції Плескачівської ЗОШ І-ІІ ступенів
Нація в будь-які часи збереже себе, якщо живуть традиції цієї нації. Теж саме можна сказати і про школу. Вона буде жити тоді, коли в її стінах будуть жити красиві традиції. За багато років у нашій школі склалося чимало гарних і стійких традицій, пов'язаних не тільки з навчанням, але і з позаурочним життям.
1 вересня - День знань
Свято квітів
Конкурс квітів «Осінні барви»
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!»
Зустріч з воїнами учасниками АТО Далакьяном Альфредом Миколайовичем
та Приходько Миколою Петровичем
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ
Біль... Біль у серці.
За молодих хлопців, які загинули. За людей, яких не чують. За землю, яка горить. За країну, яку ділять...
У рамках проведення декади військово-патріотичного виховання у школі відбулася зустріч з учасниками АТО. Військовослужбовці нещодавно приїхали із зони АТО. Вони завітали на зустріч, аби розповісти школярам про обстановку на Сході країни, про бойові завдання, які довелося виконувати, про настрій армійців, про ставлення тамтешнього цивільного населення. По закінченню уроку мужності вчителі та школярі подякували гостям за їх бойовий дух, за незламний характер,та жагу до перемоги.
26 листопада ми згадуємо жертв Голодомору 1932-1933 р.р.
З осені 1932 р. радянська влада розпочала справжню війну проти селянства. За законом названим "Законом про п'ять колосків", 55 тисяч селян були засуджені до 10 років в'язниці та концтаборів та до сметрної кари за спробу "крадіжки" зерна чи худоби. Продовольчі загони за сприяння місцевих комуністів відібрали у селян практично усі продукти харчування. За таких умов селяни намагалися забивати худобу для власного споживання, щоб вижити в умовах голоду, який настав з 1932 і тривав до 1933 р. небачений в історії голод охопив Україну, Нижнє Поволжя. Північний Кавказ, степові райони Дону й Кубані. Випадки людиноїдства й смерті цілих сіл були настільки частими, що це нікого не дивувало. Масштаби голоду були катастрофічними, й дотепер не відома точна кількість померлих. так, щодо України називають цифри від 3 до 12 млн. людей.
Голод 1932-1933 рр. став для українців тим, чим був голокост для євреїв і різанина 1915 р. для вірменів. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути. голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні шрами, які вона носить до сьогодні.
«Помоліться за нас, рідненькі, бо тепер ми у сотні, у Бога»
В глибокій покорі й скорботі, , з великою шаною і подякою учні Плескачівсської ЗОШ І-ІІ ступенів вклонилися перед Героями Небесної сотні. Вшанували пам'ять тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливостю , за людську гідність і щасливе майбутнє. Школярі переглянули відео і відтворили в памяті події , які відбувалися на майдані. Потім учні читали вірші «Небесна сотня», «Мамо , не плач», «Посвята герою». Діти вірять,що Небесна сотня стоїть перед Божим Престолом і буде повіки опікуватися долею України. Кожному потрібно пам’ятати про них: хто вони були і за що боролися, ущо вірили, за для чого померли. Герої Небесної сотні йшли за кращу долю України без зброї, боролися і старі і молоді за воскреслу Україну для нас. Завершили лінійку- реквієм передачею з рук в руки запалену свічку під тужливу пісню, якою майдан проводжав своїх героїв «Пливе кача по Тисині»».
…бо пам’ять вічна і народ не забува,
Хто виборов життям ці перемоги,
Небесна сотня, чиста та жива,
Нам каже з неба: « Доброї дороги…»
Небесна Сотня –
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий, Боже, освіти.
І в мирі, Господи, прийми до Себе.
Дзвони Чорнобиля
26 квітня 1986 року…
В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим українським краєм здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. У 2017 році годинник життя відраховує 31 роковину Чорнобильської катастрофи. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.
26 квітня в нашій школі, учнями 6-8 класу разом з шкільним бібліотекарем Лисенко Світланою Іванівною, була проведена лінійка реквієм «Чорнобль не має минулого часу». На цій лінійці учні нагадали всім присутнім про трагедію, її причини та наслідки.
Рідну землю хто кохає – писанку в душі плекає
Одразу після Великодня в нашій школі було проведено свято писанки «Рідну землю хто кохає – писанку в душі плекає».
Вже стало доброю традицією в нашій школі кожного року проводити такі святкування. Нині славні звичаї та традиції нашого народу знаходять своє продовження в усіх регіонах України, і на Сокілеччині зокрема.
Цей загальношкільний мистецький захід своєю метою мав повернення до першоджерел українства та відродження традицій нашого народу; пробудження в дітей поваги до національної спадщини; залучення широкого кола учнівської молоді до вивчення звичаїв українського народу в сфері декоративно – ужиткового мистецтва.
Майстер - клас "Мак пам'яті"
Червоні маки - символ пам’яті про тих, хто загинув під час Другої світової та гине на сході України у боротьбі за незалежність. Як відомо з минулого року Україна вшановує пам’ять полеглих у Другій світовій війні під європейським та традиційним українським символом - квіткою маку. Цьогоріч вперше 8 травня - день капітуляції нацистської Німеччини - на офіційному рівні за європейською традицією став Днем пам’яті та примирення. Відповідний Указ Президент України підписав 24 березня 2015 року.
Підтримали цю традицію і учні Плескачівської ЗОШ І-ІІ ступенів . Протягом 4-7 травня вони разом із вчителькою Шпак В. М. виготовляли символи пам'яті - Червоні маки. Діти з цікавістю та легкістю виготовляли маки, які будуть окрасою святкування Дня пам'яті та примирення
Сьогодні ми відзначали 72весну Перемоги. 72 роки віддаляють нас від переможного закінчення найжорстокішої і найбільшої в історії людства війни. Але ніколи не зітреться в пам’яті нашого народу, не піде в небуття його великий подвиг і велика трагедія – його битва, його жертовність, його перемога над нацизмом.
У Великій Вітчизняній війні загинули не тільки воїни, а й цивільне населення. Гинули під час воєнних операцій, в гестапівських катівнях, єврейських гетто, у повальних розстрілах, горіли у спалених хатах.
72 весна Перемоги
Подзаголовок
Родинне свято«Без сім'ї немає щастя на землі».
Мета:
Виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися,
рідну оселю. Формувати почуття обов‘язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це одне ціле.
Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського!
Сім’я, родина, рід –
Які слова святі.
Вони потрібні кожному в житті.
Якщо зміцніє хоч одна родина-
Міцніша стане наша Україна.
Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, родовідних традицій , обрядів, святе ставлення до хліба.
Ще з давніх-давен із хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей. Усім, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізувало злагоду, пошану до тих, хто їх подавав.
.
Обереги рідного краю
Ми – українці і живемо на землі наших предків, які любили, берегли і захищали свою землю. Ми – їхні нащадки. І щоб не розірвався зв’язок з минулим, щоб впевнено йти в майбутнє, ми мусимо пам’ятати, хто ми, якого роду-племені діти, знати своє коріння.Народ наш багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів, оберегів з давніх часів пов’язані з Україною. Сьогодні ми у дружньому колі пригадаємо деякі народні обереги.А що таке оберіг? Так, це предмет, який захищає від біди, блискавки, хвороб, від поганих очей.
Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, червона калина, верба, писанка, рушник – все це наші рідні обереги
.jpg)
У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
